Не жалійте!Не треба ставитись до героя зі сльозами, це принижує і без того зруйновану самооцінку. Постався до того, що сталося, як до факту і краще підтримайте: «Так, це сталося. Як раніше – вже не буде, буде якось по-іншому. Я готова тобі допомагати. Давай спробуємо з цим впоратися та йти далі».
Намагайтеся повернути людину до того життя, яке в нього було до подій, що травмують: режим дня, вихід на роботу, домашні справи. Це може не вийти, або вимагати багато часу, але тримайте це у полі уваги.
Сон та їжаЛюдині, яка пережила сильну травму, не можна залишатися голодною і не висипатися, тому що це підвищує тривожність, а з нею – агресію.
Визначте, що заспокоює вашого коханого – сидіння біля вікна чи ремонт праски, хай робить це. Якщо йому спокійніше спати в одязі та взутті або змінити замки на вхідних дверях – гаразд. Хоче поставити захисні ролети на вікна 20-го поверху – ок, його відчуття безпеки важливіше. Наразі воно зруйноване, дозвольте йому компенсацію.
У гострому періоді, коли у нього трапляються спалахи неконтрольованого гніву і на цьому фоні вживання алко/нарко – дітей краще відвезти на якийсь час до бабусі.
Тут і заразВиносьте на порядок денний питання, пов’язані з діями, але при цьому дають йому свободу вибору. Наприклад: “Нам треба поставити бойлер, вибрати сину черевики, купити змішувач, з’їздити до мами. Коли поїдемо?”
Неважливо, близькі це плани чи далекі – важливим є відчуття, що завтрашній день є, і майбутнє теж існує. Бо люди, які пережили травму, жодної перспективи не бачать. Від слова “зовсім”.
Не тільки йому, а й вам треба зрозуміти, що як раніше – вже не буде. Ваша близька людина змінилася, ви теж. Стосунки доведеться вибудовувати наново і набиратися терпіння – симптоми можуть піти за кілька місяців, а можуть залишитися надовго.
Інакше ви розчинитеся в травмі іншої, нехай і рідної людини і за принципом вирви будете захоплені на емоційне дно, разом з ним. На жаль, там ви нічим не зможете йому допомогти, це вкотре. Втративши особисті межі – ви швидко станете співзалежним/ой, і тоді терапія знадобиться вже вам.
Не треба говорити: “Я тебе розумію”, це викликає реакцію люті: “Як ти можеш зрозуміти, якщо тебе там не було?!” Краще сказати: “Я навіть не можу уявити, що ти пережив”. Не треба говорити, що ваша близька людина – “ненормальна”. Краще сказати: “Я розумію, ти тепер інший, це нормально”. Не треба звинувачувати: “Тепер із тобою неможливо спілкуватися”. Краще сказати: “Так, ти змінився, але я готовий до змін”.
Не грайте у психотерапевтаНе просіть розповісти про пережите (“Тобі легше стане”), ви приведете людину до ретравматизації. Крім того, якщо ви не фахівець і не зробите все правильно – ви теж отримаєте травму, можливо, не меншу, ніж у того, хто вам її передасть. Крім того, почуте може не тільки вам не сподобатися, а й змінити ваші стосунки назавжди. Думаєте, це легка ноша?
Та й головне. Терпіння, час, увага. Якщо симптоми посилюються, звертайся за кваліфікованою допомогою.
Пам’ятайте: якщо людина пережила, не зійшла з глузду від побаченого у той самий момент, то її психіка вже впоралася! Їй потрібно лише трохи допомогти, щоб повернутися до рівноваги.
Ми зв’яжемося з вами найближчим часом
