Пастка «безкінечного очікування змін» | Частина 1

Пастка «безкінечного очікування змін» Частина 1

У цьому дописі я опишу спотворене та хибне уявлення про підтримку та допомогу залежному та деякі помилкові переконання у мисленні рідних. Також запропоную декілька практичних кроків для звільнення з пастки «безкінечного очікування змін».

Отже, в сім’ї є той, хто вживає і на шляху вживання у нього сформувалася залежність. При цьому рідні не закривали очі, всіляко намагалися допомогти, керуючись своїм баченням проблеми, бажанням та ресурсами.

Але якщо досі проблема в сім’ї існує, то щось пішло не так. Але де? В якому місці? І чому ви ще в очікуванні змін, а вони не відбуваються?

Давайте розбиратися разом

У мисленні рідних існує низка ілюзорних переконань, які паралізують активні зміни у сім’ї.

Перше хибне уявлення, яке приводить рідних в пастку «безкінечного очікування змін», може звучати як переконання: «МИ РОЗУМІЄМО, З ЧИМ ЗІТКНУЛАСЯ НАША СІМ’Я, АЛЕ ВІН САМ ПОВИНЕН ЗАХОТІТИ КИНУТИ ВЖИВАТИ».

При цьому сім’я спостерігає і бачить, як залежний розгойдує «човен вживання» і все частіше занурюється у алкогольні чи наркотичні запої. Рідні хаотично намагаються допомогти своєму близькому. Але річ у тому, що ні вони, ні сам залежний не усвідомлюють, як працюють механізми залежної поведінки.

Процеси, що формуються разом з залежністю

А реальність така, що разом із залежністю, що сформувалася, йдуть такі процеси:

1. потяг до речовини;
2. порушення контролю вживання речовини;
3. адаптація до зовнішньої дійсності через речовину;
4. адаптація емоційних переживань через речовину;
5. задоволення базових потреб під впливом речовини
6. зниження критичного сприйняття реальності та наслідків вживання.

Одним словом, вся поведінкова цілісність особистості працює під керівництвом залежної поведінки – самостійно. Залежний всіляко намагається керувати цим механізмом за допомогою контролю речовини, але на жаль… Ця модель існування міцно вбудовалась у його структуру особистості. А тим часом наслідки вживання яскраво показують усій родині, що самостійно він зупинитися не може!

Як подивитися тверезіше на ситуацію?

Першим елементом, який організує початок змін у вашій сім’ї, буде спроба вийти з цієї ілюзорної установки в мисленні за допомогою погляду зі сторони на себе і на це переконання: «ВІН МАЄ ЗАХОТІТИ КИНУТИ ВЖИВАТИ САМ» – начебто стороннім спостерігачем. Спробуйте задайте самі собі ряд незручних, провокуючих питань, які змусять вас подивитися тверезіше на ситуацію:

1. А що має статися, щоб він захотів?
2. Коли це станеться? І чого саме я чекаю?
3. Де межа наших відстрочок, які ми даємо йому?
4. Що конкретно потрібно зробити, щоб він покинув? І кому?
5. Скільки часу ми маємо чекати на зміни?
6. За якими критеріями ми зрозуміємо, що цього разу він вжедійсно рішуче готовий відмовився?

Ці контрольні питання підштовхнуть вас до усвідомлення, що при вашій пасивній позиції, очікування має вектор – нескінченність.