Запустивши готовність відповісти собі на ці запитання, ви організуєте активні важелі впливу на залежного. Вони складаються з принципово оздоровлюючих переконань у думках, а згодом і в діях.
Завдання – рішучою та категоричною риторикою підштовхнути до мотивації на зміни.
Справа в тому, що сам залежний може ніколи не захотіти залишити вживання. При цьому він сам добряче втомився від наслідків вживання, щиро обіцяє після кожного зриву, що це останній раз, намагається контролювати речовину, міняти її, дає собі обіцянки, але його спроби завжди невдалі. Проте як назавжди відмовитись від згубної пристрасті – алгоритму у нього немає, це точно.
Чи вірити обіцянкам залежного?Ще одна помилка, що паралізує пошук виходу із залежності всієї родини: «ВІН ПООБІЦЯВ НАМ КИНУТИ ВЖИВАТИ». Ми вирішили надати йому ще один шанс.
Пообіцяв? – Ну добре.
Бажаєте дати шанс? – Припустимо…
А що саме ви вкладає у слово «шанс»?
Це надання йому спроби самостійно впоратися із залежністю?
Ось якщо ви підійде тверезо та критично до свого «ДАТИ ШАНС», то миттєво усвідомите, що і вам, і собі, подібних обіцянок він давав добрий десяток разів, а то й не один.
То що змінилося цього разу?
І в чому полягає надання йому шансу?
На що конкретно ви спираєтеся у своїх очікуваннях?
І де він візьме зовнішні/внутрішні ресурси, щоб використати цей шанс?

Часто рідні намагається приховати від загалу факт залежності в сім’ї. Ще частіше саме лікування вважається родичами якимось покаранням чи крайністю, яких необхідно вдатися у останній момент. Так от алгоритмом виходу з цієї пастки очікування буде розуміння, що саме лікування, реабілітація чи робота з психологом і буде шансом. А перші кроки у цьому напрямі починають приносити довгоочікувані зміни у сім’ю. Нажаль стратегія рідних боротися власними ресурсами із «сімейною болячкою» – це фіаско. А надання шансів у подальшому перетворюється на спільне занурення у залежну/співзалежну поведінку.
Припустимо, що обіцянки близького переконливі, і ви хочете вірити йому, як це часто буває.
У цьому випадку я запропоную вам низку питань, які вибудовують оздоровчий алгоритм у ваших думках, а в подальшому і в діях. Спробуйте задати їх самі собі:
Ці питання підштовхують рідних на організацію власних дій спрямованих на одужання. Поки залежний витрачає шанси у спробах контролю над вживанням, ваше існування паралізоване – у пастці «безкінечного очікування змін». У той час, як давно пора зайнятися своїм власним життям і відновленням.
Ми зв’яжемося з вами найближчим часом









































































































































