Процес психоаналітичної психотерапії – це процес пізнання. У ході все глибшого та глибшого дослідження, пізнання терапевтом свого клієнта, на шляху неодмінно зʼявиться опір, виявлений у захисних механізмах, та довіра. Це є ті дві умови, без яких важко уявити психотерапевтичну роботу.
Наша психіка може ефективно працювати завдяки патернам поведінки, усталеним реакціям та відчуттям, тож опір – є нормальним засобом, що підтримує психічне життя, бо він консервує та економить ментальні зусилля. Коли ми бачимо щось, що швидко і гнучко рухається у траві, має строкате забарвлення зелено-чорно-червоного кольору, то з попереднього досвіду припускаємо, що маємо справу зі змією. Нам не потрібно кожного разу придумувати змію, бо вже знаємо про неї. Коли йдеться про досвід психотерапії, то на реакції психотерапевта, його зовнішній вигляд, думки чи манеру говорити у нас також зʼявляється своя відповідь. Ми щось впізнаємо у теперішньому, бо воно може нагадувати минуле. Психотерапія – це часто про творення нового емоційного досвіду, а також і про самоусвідомлення, яке супроводжує цей процес. А опір виникає тоді, коли є перешкода до створення нового, спонтанного, творчого досвіду. Якщо фільм не відтворюється плавно, то значить, що з кіно-програвачем чи зі стрічкою щось трапилось, є прогалини, пошкоджені частини інформації, які потрібно відновити.
Довіра – як рослина. Для збереження вегетатації рослини необхідно задовільнити багато умов: доступ до зрошення, добрий ґрунт та оптимальну кількість сонячного світла. Те ж відбувається і з довірою. Від знайомства з терапевтом до відвертості може пройти дуже багато часу. Наш опір, захисні механізми не виникли просто так: усі вони були актуальними і потрібними для того, щоби захиститись колись. Хоч і загрози вже зараз може не бути, потреба у захисті може здаватись самоочевидною. Визнання цієї субʼєктивної важливості захисних механізмів для клієнта терапевтом є тим, що закладає добрий фундамент для довіри. Очевидно, що цього недостатньо, адже у стосунку завжди є двоє людей, між якими та довіра й твориться, а отже й залежить також від готовності клієнта одержати новий погляд на своє життя і продовжити спільну роботу.
Протягом роботи з терапевтом клієнт може відчувати до психотерапевта у різні періоди часу різне: загрозу, страх, сором чи провину, любов, захоплення чи розчарування, заздрість, лють чи огиду. Довіра потрібна для того, щоби була мужність та можливість розмовляти про ці почуття, дивитись на “змій” та розпізнавати їх разом. На шляху до змін завжди буде протидія цим змінам. У такі етапи нагадування про первинні причини вашого звернення, маленькі та великі перемоги у ході терапії, а також добродушне та підтримуюче ставлення терапевта і довіра, що сформувалась у часі роботи може допомогти подолати такий важкий, але необхідний період будь-якої психотерапії. Тож говоріть з вашим терапевтом про те, що вас хвилює. А якщо ви ще не розпочали вашу подорож знайомства зі собою, то ласкаво запрошуємо до запису на консультацію до психолога чи психотерапевта у психологічну студію “Взаємодія”.
*статтю підготував Сидорчук Ростислав
Ми зв’яжемося з вами найближчим часом
